Запобігання стягненню кредитної заборгованості з поручителя

Запобігання стягненню кредитної заборгованості з поручителя

Адвокат Київ Гаркуша Євген Вікторович надасть послуги адвоката з банківських спорів Київ, область та Україна.


Відповідно до частини першої статті 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється із припиненням забезпеченого ним зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Ця норма захищає інтерес поручителя, оскільки він бере на себе відповідальність у встановленому розмірі за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань основного позичальника за кредитним договором. Відповідно, поручитель несе матеріальні ризики за умов, із якими погоджується. Таким чином, логічно, що у разі зміни зобов'язань, внаслідок яких збільшилася матеріальна відповідальність поручителя без його згоди, порука припиняється як така.

Ключовими поняттями у тлумаченні норми, закріпленої ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України є поняття «зміна зобов'язання» та «згода поручителя», оскільки саме вони визначають її зміст та застосування.

Припинення поруки на підставі ч.1 ст. 559 Цивільного кодексу України можливе лише в тому разі, якщо наслідком таких змін стало збільшення матеріальної відповідальності поручителя без його згоди. У зв'язку з цим, згідно з практикою правозастосування надання кредитних канікул або проведена реструктуризація хоч і є зміною зобов'язань, але не припиняють поруки, оскільки не збільшують розмірувідповідальності самого поручителя. Водночас, аналіз судової практики дозволяє стверджувати, що до зміни обсягувідповідальності призводить не лише збільшення процентної ставки за користування чужими коштами, а й пролонгацію кредитного договору, збільшення суми кредиту, встановлення неустойки чи підвищення розміру штрафних санкцій.

Іншим важливим моментом припинення поруки на підставі ч.1 ст. 559 ЦК України є форма вираження згоди на зміну умов поруки. За своєю юридичною природою, зміна зобов'язань за порукою - це зміна умов договору поруки. Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, згоду поручителя має бути одержано шляхом укладання додаткової угоди до договору поруки, або виражено активними діями, що еквівалентні такому способу зміни зобов'язань (обмін листами, факсимільними повідомленнями). Але, згідно з принципом свободи договору, який полягає в тому, що сторони є вільними у виборі умов договірних відносин, договором може бути передбачена інша форма вираження згоди. Такою формою може бути мовчазна згода чи згода поручителя на зміну у майбутньому основного зобов'язання. У такому разі, згода поручителя на зміну конкретних умов не є необхідною. Так звана абстрактна згода поручителя на будь-які зміни основного зобов'язання у майбутньому включається до договору на користь кредитора.

Відповідно, припинити поруку можна лише за відсутності згоди поручителя, вираженого його активними діями, які мають документальне підтвердження, якщо договором не передбачено абстрактне вираження згоди на зміну зобов'язань поруки.

Таким чином, припинення поруки на підставі ч. 1 ст.559 Цивільного кодексу України можливе лише за наявності сукупності таких фактів:
• зміна обставин за кредитним договором (зміна основного зобов'язання);
• відсутність згоди поручителя на таку зміну;
• збільшення обсягу відповідальності поручителя;
• причинно-наслідковий зв'язок між фактом зміни обставини та збільшенням обсягувідповідальності поручителя.
Актуальним питанням також є механізм припинення поруки на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України. Практика застосування цієї норми є досить суперечливою, оскільки її зміст, за великим рахунком, є презумпцією. Тобто, за наявності зазначених вище фактів, зобов'язання за порукою мають припинитися в силу приписів закону та, по суті, банк не має підстав для початку судового процесу щодо стягнення з поручителя, як із солідарного боржника, заборгованості за кредитним договором. Але на практиці банк апріорі не може бути погоджений з автоматичним припиненням поруки, і у разі невиконання зобов'язань основним боржником за кредитним договором, звертає стягнення на майно поручителя. Такі дії банку порушують права поручителя та наносять йому матеріальні втрати.

Відповідно до ч. 7 ст.16 Цивільного кодексу України, припинення правовідносин є способом захисту порушених прав та інтересів. Таким чином, з метою припинення порушення прав за фактом, якщо банк уже висунув вимогу щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, або з метою запобігання порушення таких прав у майбутньому, поручитель може припинити поруку на підставі ч.1 ст. 559 ЦК України шляхом подання позову до суду про визнання договору поруки припиненим. Судова практика задоволення таких позовів є досить неоднозначною, але спостерігається тенденція задоволення інтересу поручителів. Так, Верховний Суд України у ухвалі від 19 грудня 2012 року зазначає: «У зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладання на останню відповідальність за невиконання чи неналежне виконання запозичальником своїх зобов'язань перед банком». Далі ЗСУ вказує: «Збільшення процентної ставки за кредитним договором, яке, порушуючи умови договору поруки, відбулося без згоди поручителя, внаслідок чого сталося збільшення обсягу його відповідальності, є підставою для припинення поруки». Таким чином, найвища судова інстанція повністю приймає позицію застосування ч. 1 ст.559 як способу захисту прав та інтересів боржника.

З іншого боку, поручитель є самостійним суб'єктом кредитних відносин. Умови договору поруки пов'язані з умовами кредитного договору, але є його частиною. Ця позиція підтверджується Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ та викладена у листі до голів апеляційних судів областей, міст Києва та Севастополя, Автономної Республіки Крим від 16.01.2012 року: «п.2 Виходячи з положень частини першої статті, статті 544 ЦК України, поручитель хоч і пов'язаний із боржником зобов'язальним правовідносинами, однак він є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором». Така позиція ВССУ ще раз підтверджує, що зміни умов зобов'язання за кредитним договором, які збільшують обсяг матеріальної відповідальності поручителя, не можуть автоматично без згоди самого поручителя змінити умови поруки.

Таким чином, застосування ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України є одним із способів захисту порушених прав поручителя, що виражається у припиненні поруки в судовому порядку та вимагає одночасної наявності фактів, що визначають зміст та застосування закріпленої зазначеною статтею норми.

Адвокат Київ Гаркуша Євген Вікторович рекомендує завжди та за будь-яких обставин консультуватися в адвоката з питань банківського права!
Так як будь-яка маленька помилка може вирости у велику юридичну «снігову кулю» і потім з нею буде дуже важко впоратися, що в свою чергу потягне багато Вашої години, нервів і відповідно грошей!


Телефонуйте за телефонами: (067) 578-85-85, (097) 895-97-68 або залишайте заявку на нашому сайті!